Navespro.ru

Класною була поїздка до Шацька. Для мене – вперше, а для киян Наталі з Олексієм – ще й перша автостопом. Вдалий початок. Взагалі, всі нечисленні мої стопання цього літа – напрочуд успішні.
Тож, я, Шрек з Луцька, згадані Наталка і Олексій стали на трасу з Луцька до озера, бо маршрутка – 40 ГРН, а залізниці туди нема. Лишивши новачків коло заправки, ми двоє – биті вовки – попрямували на інше місце, щоб не залякувати своїх водіїв своєї кількістю. За кілька хвилин ті двоє помахали нам з якогось фургончика. Ну й добре. Ми ж сіли аж за хвилин 10 до зятя моєї вчительки укр. м. і літ. Емілії Теофілівни Затурської – як виявилось. Він же - “справді дядько” її внучки – дівчини з чорним котом – Світозари (пришли фотку) Філіпович. Сергій Філіпович, якщо правду сказав, а казав, що не бреше, зацікавлював нас тим, як розмножуються вугрі. "Не ті, що на шкірі, а ті, що в воді". Увага! Якщо сісти до нього в машину – зізнався – і оправдовуватися, що тобі в лікарню – б'є морду. *** Вже в містечку Шацьк наші попутники сказали, щоб ми підсіли до них у фургон (не той перший, а цей – кращий, бо останній: довіз нас до кінця). Віз класно, тільки вони – коло водія, а ми зі Шреком – в темній буді з коробками папіросів. Ми на них спали, перекидалися, а на часвідчасних зупинках – допомагали розвантажувати. Сміялися з шедеврального підприємства “Филип Морис и ЖОРА”, ходили ногами по стелі і лежали собою по землі. Ще я там погубив свої гроші.
Приїхали на якусь аншлаг-базу (платна, але Наталя була менеджером, Олексій – мерчендайзер, ну а я і Шрек – типові нелегали), поплавали, побігали (коли щосили бігти по коліна у воді – від того може нудити і тисне в голові) та й вирішили їхати далі, себто назад, себто на менш залюднену водойму. Шофер висадив нас на Чорному озері і дав свій № - на випадок клопотів із місцевими (Геннадій 050 5514440). *** На третій ранок нас затопила гроза, але до обіду висохли і під вечір зібралися в дорогу, на якій перший, хто нам – чьотирьом – спинився, то був пан Геннадій. Він їздить в ті краї двічі на тиждень. Знов буда, перекидання на поворотах і навіть спроби спати. Ще я там познаходив свої гроші. З Ковеля до Луцька теж всі разом слухали CD – всі альбоми “Наутілуса пампіліуса”, але той легковик їхав дуже скоро. І під самий замок. *** Три дні “Up-fest” із всілякими майстер-класами, на одному з яких Білосніжка розфарбувала мені подаровану Шреком футболку. *** до електрички на Київ з Валерією добіг.
Ой, багато цього невсього. Вчуся набирати текст, а робити його тут прихованим через клацання на посилання ще теж не навчився. СН

Последние новости