«І як можна бути такій депутатом?»

25.05.2012

Одного разу довелось бувати в с. Ліски Комінтернівського району Одеської області. Та ніхто тоді не міг уявити, що той візит обернеться якимись подіями для мешканців того села. Ще до того я думав про те, що для того, щоб здійснити якійсь важливі соціальні проекти треба мати для успіху хоч яку, але практику. І так сталося, що в потрібний час і в потрібний день я сидів за столом з місцевими жителями, які почувши про мою громадську роботу, запитали мене чи я можу заасфальтувати їм вулицю, на що я чемно відповів, що я не асфальтоукладчик. Хтось інший попросив замінити на вулиці каналізацію, третій – встановити освітлення. Та іншого виходу після того щедрого застілля, окрім того, щоб зробити кроки для того, щоб тим добрим людям жилось хоч трохи, але краще, не було.

Приїхавши в Одесу мав розмову з головою Одеського осередку ВМГО «Демократичний Альянс», який підтримав мою ініціативу звернутися до сільського голови Крижанівки, до сільради якої підпорядковуються Ліски. Так і зробили. Запитали в пана Завєрюхи про бюджетні справи, про видатки на облаштування ненайбіднішого села області, та просили в 2008 році здійснити мрію мешканців села Ліски – Завєрюсі від того ж політичні девіденти. І що ми маємо по тому?

Наступного дня ввечрі до мене додому телефонує депутат сільської ради Наталя Слісарчук, обрана від тих вулиць, яких стосувався наш лист - вдома мене було. Телефонує наступного дня на мобільний, в кращих традиціях народних обранців хамськи тиснучи питає: Вы кто такие? Какое вы имеете право? Это не ваше дело. Какой бюджет?

Після цих багатопояснюючих запитань стає зрозумілим, що не все там прозоро, і що варто капати глибше, аж доти, поки народні обранці не виправляться облаштуванням двох вулиць села.

Звичайно, нам одеситам, що звикли щоквартально в Одеському віснику бачити звіти про виконання бюджету міста, дивно не бачити це в близьких до міста населених пунктах. Але ж ми з Крижанівкою не в різних державах живемо, тому хочеться побажати місцевому істеблішменту, пану Завєрюсі та пані Слісарчук, які напевно хочуть зберегти за собою свої місця, бути з людьми по-м’якше та усвідомити, що ми не в Середньовіччі живемо, і що звичайний громадянин для них господар, а не навпаки, і що вони не кріпаків тримають, а обслуговують виборців.

На сьогодні ще загадкою залишається цікава форма виконання вимог закону «Про звернення громадян» в Крижанівці. Як лист до сільського голови опиняється в депутата та як на нього ніхто не відповідає вже протягом двох з лишнім місяців? Та для вивчення цього цікавого досвіду в Комінтернівський район було відряджено двох членів Правління Одеського осередку «ДемАльянсу» для спілкування зі Слісарчук та Завєрюхою. Можливо коштів від проданої в селі на узбережжі землі не вистачає на папір, конверт і марки, щоб написати та відправити нам відповідь на звернення?!

Та є відповідь на наше запитання раціональніша.

Тоді – 4 січня – ми не поговорили ані зі Слісарчук, ані із Завєрюхою, не хотіли відривати їх від важливої справи – відпустки. Проте продуктивним виявилось спілкування із місцевим лісківським активом та простими жителями, особливо із виборцями округу пані Слісарчук. Нам майже кожен повідав одну й ту саму історію, яку мають право знати всі, щоб подібні обранці не сідали на голову виборцям із інших районів:

Досвідчений і немолодий попередній депутат сільради Роман Адамович йде на заслужений спочинок. Його місце займає здібна бізнес-вумен Наталка Слісарчук. Деякі односельчани були переконані, що справи в селі підуть на краще, та сама в це не вірила пані Наталя, маючи магазинчик та наливаючи всьому шановному електорату в день виборів по п’ятдесят. Та старання її були марними, все одно не вистачило голосів, які довелось додавати в кращих традиціях українського підрахую.

Дорвавшись до влади, по прикладу своїх колег з Верховної Ради, стала сама собі лоббі власного торгового бізнесу – перестала платити оренду за площу магазину, нахабно перед офісом Комінтернівського РЕМ краде електроенергію. Та, слава Богу, щось в цій країні змінилось на краще. І за несплачену за два роки оренду спитались і за вкрадену електроенергію на 73 тисячі оштрафували. Чи не добрий урок для недобросовісних депутатів?

А що тепер? Навіть не думає братися за передвиборчі обіцянки - розважається цілий місяць у Криму, займається судовою тяганиною за власний бізнес, оманюючи правосуддя, бо не визнає свою крадіжку. А за цей час виборці терплять безхазяйність. Як влучно висловилась тьотя Надя з Лісків, з якою мали бесіду: «І як можна бути такій депутатом?!». Це чи не найкращий підсумок роботи Слісарчук з півтора роки.

Сподіваємось, що після виходу цієї статті, народна обранка одумається і візьметься за роботу, або ж вибачиться перед народом і поступиться місцем іншій з її ж села – інакше доведеться братися нам за розбудову демократії в Крижанівці самостійно.

Юрій ДЕМЕДЮК