Рейдери на… каналізації

25.05.2012

Переуступленням прав (нехай і липових) на колектор дуже зацікавився один відомий вінничанин. А що, «г**но» - вагомий засіб тиску на міськраду для її зговірливості…

«Г**но вопрос», - кажуть спеціалісти. «Цікава пропозиція», - зацікавлені. «Шахрайство!», - обурюється губернатор

Безпрецедентний рейдерський скандал у Вінниці, - це, звісно, не розбірки навколо Nemiroff. Але спроба здерти через суд 3,6 мільйона гривень з «Водоканалу» куди нагальніша. Горілку п»ють не всі. А от послугами водопостачання та каналізування користуємось всі, і не один раз на день. І саме цю стабільність підриває фірма, яка «прославилась» у Вінниці знищенням лампового заводу.

Суть її претензій – нібито належний цій фірмі колектор, що обслуговує Тяжилів. От і кажи після цього, що гроші не пахнуть.

«Здрастє, ми ваші санатори…»

Розпочалась ця історія ще в 1999 р., коли сімферопольська фірма "Аспект" з»явилась у Вінниці як санатор оголошеного банкрутом ВАТ "Вінницький ламповий завод". Навзамін зобов»язань погасити протягом 5 років заборгованість колишнього гіганта «оборонки» в розмірі 17 млн грн та відновити його діяльність, фірма отримала завод зі всім майном вартістю в 132 млн. грн.

В теорії санатори - це спеціалісти по "реанімації" підприємств. В дійсності, на жаль, буває і навпаки. Саме так трапилось з «лампочкою», порятунок і багатомільйонне майно якої довірили невідомій фірмі, що мала на рахунку лише 20 тисяч грн.

Ну, як довірили. Перший санатор, вінницька фірма "Сінай", просто отримала згори команду «не рипатись і здати документи». Вони й здали. "Аспект" же активно взявся до "оздоровлення" підприємства, яке закінчилось цілковитим знищенням "лампочки".

Не переймаючись санаторськими заморочками, кримчани просто різали на металолом обладнання, комунікації, котельню. Під болгарки потрапила навіть унікальна установка газоочистки, створена для покращення екологічної ситуації в місті.

Водночас майно «лампочки» на паперах передавалось в

статутні фонди новостворених фірм, засновниками яких були ті ж самі особи, що й в «Аспекті», - "Теркхолдинг", "Промхолдинг". Щоразу при передачі майна з однієї компанії в іншу штучно нарощувалася його вартість, доки воно не стало коштувати понад мільярд гривень. За подібного роздуття статутних фондів і їх дроблення можна створити низку "мильних пузирів". Що, схоже, й було зроблено, тому що в 2007 році тодішній прокурор Криму Віктор Шемчук заявляв про розслідування кримінальної справи щодо групи підприємств «Аспект» по фактам рейдерства. За його інформацією, в групу входило 14 підприємств, заснованих одними й тими ж особами.

«Як гартувались…борги»

«Веселі» часи були тоді, що й казати. Одні «піднімались», інші «падали». І якщо в 90-ті все вирішувала кількість бритоголових братків, то на початку 2000-х прийшов час юристів, що вміли вибудовувати фінансові схеми.

Тоді на «поділі» лампового заводу засвітився і відомий у Вінниці Віктор Малиновський. Що-що, а юристи в нього толкові. І він тоді теж вдавався на заводі до схеми передачі майна з фірми на фірму, - «нас нє догонішь». Від свого "Вінпродторгу" рішенням суду своєму ж "Компасу", який в свою чергу продав його "Агропромселбуду", засновником якого є той же Малиновський. І ще питання, хто в кого таким ноу-хау вчився – Малиновський у кримчан, чи ж кримчани у Малиновського.

Також «санатори» встигли долучитися до "Терміналу", на продажу корпусів якого в центрі міста тоді були підняті грубі гроші. Заводу була створена штучна заборгованість шляхом продажу йому "Аспектом" обладнання з «лампочки» на 4,4 млн. Ну, тіпа продажу, тому що «Термінал» ніяких коштів не мав. І тіпа обладнання, тому що насправді воно було в аварійному стані, розукомплектоване, і, за висновками технічних спеціалістів, не могло використовуватися. Зате, після оголошення «Терміналу» банкрутом, "Аспект" став його головним кредитором, а значить і розпорядником майна. Спроби СБУ припинити цей «бєспрєдєл» заглохли в суді. Як, зрештою, і зобов»язання «санаторів» погасити борги.

Спочатку Сімферопольський (ну, звісно) суд продовжив термін санації ще на два роки. А коли дійшло до банкрутства заводу, від усього майна залишилась лише печатка. А кредиторам (податковій, Пенсійному фонду) - безнадійні борги. Як і місту, якому по земельному податку (за даними УСБУ у Вінницькій області) завод заборгував 2,5 млн.

Шахрайство у «великих розмірах»

Якщо ви думаєте, що «санатори» після цього забули про Вінницю, то дуже помиляєтесь. Кому я винен, - всім прощаю. Але – не мені.

Вони взялись вибивати «аліменти» з обласного «Вінницяводоканалу» за користування тяжилівським каналізаційним колектором, право власності на який нібито отримали разом з майновим комплексом «лампочки». Звісно, що через Кримський господарський суд. При тому, що самі заборгували «Водоканалу» аналогічну суму. І це був лише початок «гов***ої афери».

- Цей каналізаційний колектор є дев»ятикілометровою трубою з насосною станцією на Кірова, - пояснив заступник міського голови Володимир Кістіон.

- За радянських часів інфраструктура будувалась підприємствами за рахунок власних обігових коштів. От і замовником цього колектору був міськвиконком, а споруджували його вісім місцевих підприємств. Ламповий, до речі, не брав участі в будівництві, на його частку прийшлося замовлення техдокументації. Будували кожен свій відрізок. Так Тяжилів отримав каналізацію. І хоча колектор запустили, через проблеми погоджень цих відрізків його офіційно не здали в експлуатацію і він ніде не рахувався. Але ці хитрі ділки при ліквідації лампового заводу трактували все так, нібито це майно збудоване за кошти дольовиків і теж передане їм у власність.

Проте колектор не міг бути чиєюсь власністю, тому що офіційно навіть не введений в експлуатацію. Зважаючи на те, що він фактично безгосподарний, міська рада два роки тому прийняла рішення про введення колектору до експлуатації і прийняття на баланс, як комунальну власність. Таким чином коллектор де-юре і де-факто був легалізований, як комунальне майно, що має забезпечувати життєдіяльність міста. Але маємо зараз позов на три мільйони за користування нібито їхньою трубою, - обурюється Володимир Кістіон.

З тим, що йдеться про фальсифікацію документів задля привласнення комунальної власності міста, тобто майна територіальної громади і кожного з нас, згоден і заступник голови Вінницької облдержадміністрації Роман Аксельрод, найавторитетніший фаховий комунальник області.

- Справа в тому, - пояснив Роман Аксельрод, - що, відповідно до Цивільного кодексу України, право власності виникає з моменту завершення будівництва або, якщо це передбачено законом, з моменту його прийняття до експлуатації. Суд посилається на акт держприйомки до експлуатації каналізації від 1990 року. Проте таких документів в обласному відділі архітектури в архіві немає. Є ще посилання на ухвалу арбітражного суду про передання „Аспекту” майна лампового заводу згідно накладної №1. Проте в матеріалах справи про банкрутство ВАТ „Вінницький ламповий завод” такої накладної немає і взагалі відсутні будь-які документи, які б підтверджували той факт, що колектор був власністю заводу та передавався „Аспекту”. Натомість в матеріалах справи є накладна №1а, в якій колектор відсутній, - резюмував заступник губернатора.

Наскільки далеко зайде ця юридична війна, - питання не з риторичних. Справа вже пішла на принцип. Долучилась до неї обласна прокуратура, а губернатор Микола Джига прямо кваліфікував її як шахрайство з намірами обманним шляхом заволодіти коштами «Водоканалу» у великих розмірах.

- „Аспект” вводить в оману суди, видаючи комунальну власність Вінниці за свою, а в результаті такі незаконні та здирницькі дії, - заявив Микола Джига, - призведуть до паралічу КП „Вінницяоблводоканал”, від діяльності якого залежать життя та здоров»я вінничан.

Тому губернатор звернувся до органів з вимогою опротестувати рішення господарського суду Криму та порушити кримінальну справу по факту шахрайства.

До речі, згадуваний "Аспект" наразі намагається відвоювати всю мережу автостанцій від Керчі до Ялти з привокзальною площею Сімферополя включно. Це золоте дно йому і вже згадуваному «Теркхолдингу» передало АТП, власника якого арештували і розпочалась справжня війна за спадок. В такій ситуації дрібнішими активами можна й пожертвувати. А тим часом вже місцевий учасник «викручування лампочки» якраз дуже зацікавився трубою, як можливістю тиску на міськраду для її зговірливості у питанні знесення тих же шатрів-«гадюшників» тощо.

Тому тривога обласного керівництва і вінницької мерії небезпідставна і її слід поділяти усім нам. Сьогодні якісь «геніальні юристи» відберуть у нас каналізацію, завтра інші покладуть око на котельні та тепломережу. І такі спроби з боку одного зі згаданних персонажів уже мали місце – але про це іншим разом…

А що таке приватний власник комунікацій? Це не держава, і не міськрада, які погрожують боржникам пальцем та закликають до свідомості по телеку. Це як заплачені наперед гроші для мобільника, - виговорив і капут. Як виконавці, що навідуються в домівки вінничан від імені однієї компанії кабельного ТВ і банків.

Тож що там з кримінальною справою по шахрайству, якої вимагає губернатор? Ви ж там пошвидше якось, доки ця справа не запахла. Ну, самі розумієте чим…