Останній дзвоник

25.05.2012

Ну ось і закінчилось безтурботне дитинство. Вчора був останній дзвоник. Як все пройшло:
Прокидаюсь о шостій годині ранку, і одразу біжу до вікна. Просто напередодні ввечері була гроза. І я хвилювалась, чи не буде доща в цей день. Дуже зраділа побачивши сонечко. Почали з мамою збиратись. Спеціально до свята зшила шкільну форму-чорне платячко і білий фартушок:) дуже і дуже гарно виглядало. Ми, взагалі то, з усіма дівчатами домовились так прийти, але виявилось, що так вдягнені були 4 з 9:)) прийшли в ліцей. Одразу побігли вішати газету, та оформлювати вхід до ліцею. Вийшло непогано. Незабаром будуть фотографіі в контакті. Потім прийшли мами. Пороздавали стрічки. Червоного кольору:) ну як раз, як я і хотіла. І ось, нарешті.... Ця мить настала. Звучить музика і фраза-идут выпускники! І виходимо ми. А далі, якось і лінійка так швидко промайнула. Ще на початку, коли Поляков почав "толкать рєчь", я зрозуміла що довго не витримаю і почну ревіти. Але все обійшлось. Далі були поздоровлення вчителям, наша пісенька всьому ліцею, пісня батькам. Потім інші класи виступали. Чомусь постійно мені подобалось, як співає Діма Крівенко, а на цей раз...... Навіть було трошки неприємно слухати. Після цього вийшла Ольга Миколаівна. Довго розповідала які ми гаренькі і як ій не хочеться з нами розлучатися. Щось я в іі словах щирості не відчула. Чомусь....потім вони вивела першокласників, які нам віршики читали і танцювали. Такі кумедні. Це перший раз, за історію ліцею, коли на останньому дзвонику маленькі діти. :))))) ну і після всього цього наш вальс. Скільки нервів ми на нього витратили, скільки сварились. Але пройшло бездоганно. Жодноі помилочки, жодного не точного руху. Я в захваті. Потім ми випустили маленькі кульки і одну велику. І зайшли в ліцей. Ось тут, я вже стримуватись не змогла...........ніколи б не подумала, що покидати ці стіни буде так важко..:( потім зайшли в ліцей, попідписували один одному стрічки, походили по вчителям. Які вони всі рідні....як я за всіма буду сумувати.... І ось останній урок. В девятому класі ми писали послання в майбутне. Ольга Миколаівна іх роздала. Прочитавши іх, зрозуміла, що люди яких я тоді вважала справжніми друзями, залишилися іми і зараз. Були в нас сварки, істерики, негаразди, але ми були разом. Усі три роки. Написали ще одне послання. І пообіцяли зіБратися разом через 5 років....
Потім був Приднепровськ. Фантастично провели час. Багато спілкувалися з друзями, грали в теніс, гуляли. Коли почало темніти, розпалили багаття та сиділи навколо нього. Співали гімн ліцею:))))))))) перед цим випустили велику повітряну кульку. Всі разом. Як одна велика дружня родина. Здавалось, що на той час, ми стали один одному найріднішими людьми на землі. Дякую вам, друзі! За те, що були поряд. Усі ці роки. Навіть просто за те, що зараз я знаю-в мене є друзі, які підтримають мене у будь якій ситуаціі. Я буду за вами дуже сумувати!!!!!!!!!!