Navespro.ru

 Я їду в Дубно, там вже дев’ятнадцятий рік поспіль
спивають… СПІВАЮТЬ на рок-фестивалі «Тарас Бульба». Намет залишили дома, бо є
де залишитися. Ось автовокзал і всі щасливі. Ідемо, залишаємо свої речі і
прямуємо до наметного містечка, яке розкинулося на стадіоні «Спартак». О цей
свіжий аромат самогону, спирту, пива, цигарок – з цього висновок: наметне
розклалося в прямому і переносному значені слова… О неформали зі Львова, Києва,
Тернополя, Хмельницька. Але наметне цього року мале: не то печінку шкодують, не
то від цирозу лікуються, але щороку весь стадіон встелений наметами, а сьогодні
– коло третини. Ідемо до сцени.

Тарас Бульба
– примітивний фестиваль, існує з 1991 року, але кілька років не проводився,
його можна назвати «чорним», так як на «ФортМісії» та «Шипоті» людство одіте у
веселий кольоровий «прикид», а тут все у чорному, з металом на штанях та
розфарбованим обличчям джокера. Металісти і панки масово з’їжджаються на
фестиваль, мало готів, одиниці хіпі та емо. В програмі фестивалю можна пройти
анонімне обстеження на СНІД, що правда тестів лише 55 – жодного
ВІЛЛ-інфікованого.

Сцена нічим
не дивує, з гуртами «недостаралися» - андеграунд щоправда, але минулі роки
краще було, як повідомили організатори: «криза своє робить». Стоїмо, стрибаємо,
нудно нам, ну ніяк без пива тут не обійтися. Купляємо алкоголь –
підпорядковуємося ідеології фестивалю J. … ось тобі справедливість: вітався зі мною якийсь панк
і вибив ліктем мій коньяк, я підібрав скло – відніс у смітник. Беру участь у
слемі, всіх і вся фотографую, після закінчення ідемо до озера 4 км, потім назад
і нарешті спати в 3:00.

Підчас
«фесту» гарно побавилися в андеграунд-рокерів – гурти: «Lewis Carroll», «ЗЛАМ»,
«Галяк», «Аритмія», «Black Jack», та інші, але не так вправно. А з хедлайнерів
найкрутішими були «Ніагара» та «А трактор».

Прокинувся,
зараз близько 12 дня. Година там – тут. Іду до сцени – задля «інтєрєса», ось
Віка з «Ніагари» на розігріві… Стою 15 хв. під торговою лавкою чекаю на каву –
кип’яток скінчився, купили по каві зі знайомим – випили. Сцена. Площа. Дубно.
Сцена. Торгова лавка: Стою знову чекаю на квас – скінчився, триває заміна
балона. 20 хв. Купили квас J. А ось випадок з «Тараса Бульби»: ми ідемо до наметного
містечка, ззаду нас – метрів 20 – йдуть двоє друзів, вони не емо, але дуже подібні,
і ми «гонимо», кричимо: «емо, емо, не тікай, бо здоженемо…» спереду йде пара
закоханих і «чувак» з фарбованим волоссям «тиче» нам «ФАК»… Оце «налахалися» J.

Рок-концерт
почався, грають-кричать. А тут цікавий конкурс «найкрутіша рок-зачіска», 6
зачісок в різних жанрах, стиль рок, але так гармонійно і нестандартно. Вааау.
Знову верески, слем, міліція таскає «оббльованих» панків у «бобік», «все йде
по-плану…»

Виступила
«Ніагара» - заради якої я сюди їхав. Ось кінець другого дня: переміг гурт
«Порцеляна» за однойменною згодою журі (можна миритися, хоча я не тих ставив J), після них: «ЗЛАМ», «Галяк», «Органік», «Сонця коло»,
«Чумацький шлях» і все…

Ми ідемо до
наметного: всі пиячать, всі кричать – в принципі, як на фестивалі. Але ось біля
наметного купа міліції. Чую хтось бавиться петардами. Слух підводить, бо це
дядько у синій формі у небо стріляє із табельної зброї – «красата»… Йду додому,
серед наметного проводять файр-шоу, «відать» хлопчина файно випив і йому «нічо»
не виходить, аби хоч себе не спалив… Додому спати, сплю.

Організатори
обіцяють наступного року провести більш серйозний фестиваль, так як у 2011 –
двадцятиріччя «Тараса Бульби». Будуть клянчити гроші у кого лише можна,
хотілося б вірити, бо якщо 20-річчя буде таке як зараз, то я не їхатиму на 21-річчя!

Третій день
– виступають серйозні гурти, біля площі проводяться мистецькі покази, там
картини… медовуху продають. Таке. Сцена – нічого цікавого поки-що. Грають
переможці фестивалю. Вечір, на сцені «АТРАКТОР» рве і мете орду. Порцеляна
закриває «Бульбу». Одним словом: кінець.

Третя ночі,
з подругою йду додому. Діалог з «гопами» на автовокзалі:

- Є шото курити?

- Ні, не куримо. – відповідаю.

- Стаять! – Чотири «гопнічка» знайшли «м'ясо», тобто нас, і
не дають пройти.

- Чуваки, я журналіст, ось (показую прес-карту) висвітлюю
події з фестивалю…

- (голос від «гопоти») О, нє, хай ідуть, журналістів нє,
журналістів не «прєкольно»…

- (думаю: чудеса трапляються J).

Ми пішли
живими і «ржали» до ранку з тупості «гопоти».

Наступного разу – про етно-рок-фестиваль «Підкамінь 2010».

Вам это будет интересно!

Последние новости