Літо у наметі. №1. «Форт-місія2010»

24.05.2012

З 2 по 4 липня пройшов
міжнародний мистецький фестиваль «Fort. Missia – 2010». Шкодуєш, що не поїхав?
От і правильно робиш. Українсько-Польський кордон, форти першої світової війни,
Land Art, етно-дискотека, круті хедлайнери, сучасні письменники і їх проекти –
і все це на одному фестивалі, тим паче - безкоштовному. Можливо – це
найкрутіший мистецький «фест» 2010 року… Я сказав: «можливо» J…

На фестивалі було що
слухати і де жити і все це – «на халявчик». Ну, хіба що пиво по 10 грн., але то
так… Кожен день «фестику» закривала якась «знамєніта до біса» група…

Ось ми тут. Перший день.
Слухаємо Польські гурти… Ось «Пропала грамота» розважає публіку і грає на
козацьких музичних інструментах. Дочекався, на великій сцені тішить усіх гурт
«Мертвий Півень», який виконує пісні з нового альбому «Радіо Афродіта» та
відомі композиції зі старіших альбомів… Щоправда «слему» під «півня» мало… Постояли,
послухали, ідемо… бо паралельно з цим крутим гуртом на малій сцені презентує
свій проект «Drum ТИатр: IZDRYK-Semenchuk-if.ro» теж круті Іздрик та Семенчук.
Нам «поперло»: ми підійшли саме на читання Семенчуком вірша Юрія Завадського
«Оксанка» в музичному «drum» супроводі (Ю. Р. З. Ви звізда J)… Далі етно-дискотека, підійшли,
вгризлися очима в сцену, на якій сидять такі собі «дядьки - ді джеї» і
«рубають» на всьому, що є під рукою, із враженнями нашої «місії» лягаємо у
наметному спати…

Кілька слів про наметні
містечка і територію фестивалю: поле – організатори скосили траву та залишили
її там сохнути, на цьому всьому гості ставлять свої «черепашки та доміки», нашу
палатку ми розбили у лісі в «наметному №2» біля малої сцени – зручно. Щодо
торгових лавочок, яких тут «дай Боже»: мед, вишиванки, «медовуха», ручні
вироби, художній портрет, навіть перукарня та багато іншого – і все по
нормальних цінах. Також порівняно з минулорічними відвіданими мною фестивалями
– охорона і міліція тут дуже етична, принаймні, з якою спілкувався я чи мої друзі…

Другий день. Теж круто, але
люди злі: чашки кип’ятку «зажали», щоб кави зробити – еліта... Нічого, стоїмо в
довгій і спекотній черзі по воду, організаторам спасибі за привозну воду:
технічну і питну (щоправда пити її було гидко – чулася якась мазута, але юшка з
неї нормальна (з салідолом трохи, але то так) і кава теж J). Поснідали… Ось ідемо полем у
Поповичі, там вже набрали нормальної води у місцевих жителів, купили всього
необхідного, там хліб, майонез, коньяк… J Стоїмо біля великої
сцени – людей втричі більше, а ніж вчора: одні в фризбі грають; другі поставили
дві палки, натягнули шнурок від однієї до іншої – грають волейбол; треті сидять
на травичці слухають польські гурти; четверті їх фотографують… Підвечір гарно
виступив гурт «Че-че», на який всі збіглися…

Ось вечір, біжимо з
наметного на Тартак: Сашко збунтував публіку, слем, стрибки зі сцени в натовп і
таке інше (масовка зараз найбільша за всі дні фестивалю: ніде встати). Все
культурно… Повертаюся зі слему: розбив лікоть, забруднив вишиванку, «получив»
по щелепі… Ги-ги, Положинський стрибнув зі сцени у люд і «фани» його «носили на
руках» хвилин п’ять (я вже почав думати, що його у наметне занеслиJ), лідер Тартаку вибіг на сцену –
«давольний-предовольний», виговорив у мікрофон, що це, мабуть, найдовший «круг
пачьота» над людьми у його житті, і через три пісні він утік із групою на
«автівці», не пороздававши заслужених автографів своїм фанатам, які вже на цей
підпис Санька «відпахали»… Сиджу під театральною сценою: людей мало (до ста
чоловік), холодно, темно… Виступає Тернопільський театр «Калейдоскоп» - усім
сподобалося. Ось стартує літературний проект: початківці потішили сучасною
поезією, а ветерани, такі як Світлана Поваляєва та Петро Мідянка підвели враження.
Шкода, що Сергій Жадан не приїхав, а організатори наобіцяли, що він буде –
певно, погано старалися… вірші учасників дуже веселі… іду сам до наметного: спостерігаю,
що біля сцени купа «гопніків» з, припускаю, сусідніх сіл… етно – палатка – сон
(під «Фанк ді джеїв» – ранок.

Кілька слів про форти та
«Land Арт»: "Шиккка-а-а-а-аррно!"

«Третій день крізь сутінь
масну,\ Третій день без спочинку і сну,\ Я звик до піску і до холоду звик,\ І в
торбі у мене вино і часник…» як написав Сергій Жадан, який нажаль, «блін», не
зміг приїхати… Ми пострибали на батуті – така собі зарядка. Світлана Поваляєва
читає свої «матюкливі» вірші і мене вони так «вперають», що хочу ще… О, хлопці
з Польщі вміло танцюють «Брейк данс»… Тепер фестиваль перейшов на режим «мені
нудно», бо на великій сцені «крутять хороводи» гурти у гарних вишиванках, та це
нічого, бо саме час щоб відкоркувати коньяк… Іду по торгових «ларьочках»:
спробували медовухи, меду, з’їли кілька «фест фудів»… Пішли по фортах – дуже
круто, організатори встелили маршрутну дорогу сіном, ідемо від форту до форту
через всілякі цікаві «Land
Арти»… Зараз грають хлопці зі «США» і так гарно, емоційно наповнюють свою
музику, але з присутніх ніхто цей гурт не «слухав», тож «вживу» він кращий ніж
на записах… ось і все, махаємо руцею «форт місії»... Прийшли у наметне, склали
палатку, рюкзак на плечі і маршруткою до Львова, а звідти, не заїжджаючи
додому, на хіпі-фестиваль «Шипіт»… про це читаємо у наступному номері
«Тернопілької фішки».