Navespro.ru

Одні «БОТИНКИ» на двох

Вони знайомі ще зі школи. Їх поєднало мистецтво гри на тромбоні, малювання коміксів на уроках математики та нестримне бажання творити щось незрозуміле для інших. Потрібно бути таким же шаленим, аби осягнути їхнє світобачення. Або просто бути на презентації сюрреалістичного фільму «БОТИНКИ», що відбулася у стінах Черкаського національного університету.

Чотири різні епізоди абсолютно не пов’язані між собою, чотири історії, чотири погляди на життя, відзняті фотоапаратом, і лише один фільм. 26 хвилин сюрреалістичної реальності Євгена Якшина та Василя Косого для десятків шокованих очей.

Парі таких очей пощастило поспілкуватися з режисерами фільму у затишній обстановці художньої майстерні.

Я:  Як виникла ідея знімати сюрреалістичний фільм?

Євген: Якось потрапив до рук фотоапарат. Вирішили, що цікавіше буде знімати відео. Тим паче вже тоді було бажання створити щось незвичайне. Спочатку це були 3-5 хвилинні потоки свідомості: слова, рухи, речі довкола знімали. Згодом  вирішили знімати щось серйозніше. Для фільму обрали мотив сюрреалістичної гри «Вишуканий труп».

Василь: Ідея, я думаю, зародилась ще у школі. Тоді на всіх уроках математики та української мови малювали комікси. Я малював картинку, передавав Євгену. Так, малюючи по-черзі, створювали свою цікаву історію.

Я:  ось як, значить, ви засвоїли принцип зйомки епізодами..!

Євген: Наперед домовились знімати по два сюжети через один. Сюжет епізодів кожен визначав окремо і дізналися про них вже, коли компонували частини у фільм.

Василь:. Найприкольніше у зйомках приходити туди, де закінчив знімати Женя. Починаєш думати, як він закінчив, що тут взагалі можна знімати?!

Я: Чому назвали фільм таким простим словом?

Євген: Концепція фільму сюрреалістична, але суть його дуже навіть реалістична, тому й назва така проста «ботинки»: ходиш і бачиш!

Я: Фільм постійно супроводжується музикою. Не виникало проблем з добором вдалої мелодії?

Євген: Хотілось показати картинку і музику, створити історію. Я відчував те, що знімав. Для своїх епізодів сам писав музику. Дві історії – два кліпи. Ось, наприклад, в «Епізоді 3»  лунає пісня на вірші брата Сергія. Дуже вдало сюжет переплівся з піснею.

Я: До речі, про епізоди. Я вже зрозуміла, що ви працювали над формою створення фільму. Як щодо змісту?

Василь: Звичайно, для нас, авторів, є свій підтекст. Та глядач повинен відчути власні переживання, знайти для себе те, що цікавить саме його.

Євген: а я взагалі знімав спочатку просто гарні картинки, які згодом вибудував у сюжет.

Я: Хоча б трохи розкрийте авторський задум!

Євген: «Епізод 1»  про свободу дій та духу, яке згасає ближче до центру міста. Якщо помітили, там і колір змінюється поступово, некомфортно у місті, душно. Людина зникає… «Епізод 3», хоч і вийшов трохи депресивний, але сподіваюсь, кожен сам врозумів його суть.

Василь: В «Епізоді 2» хотілося показати людину на роздоріжжі. Вона вагається, хоче щось змінити в житті, але не знає. Як це можна зробити, не знає, до чого це її приведе.

Я:  Які почуття викликала реакція глядачів на ваше творіння, як було слухати коментарі?

Євген:  Чув, що хтось сміявся, хтось інший сидів позіхав...Але ж то зрозуміло, що фільм не по псовий, тому реакція різна! Можливо, декому потрібно кілька разів передивиться, щоб зрозуміти.. Та в будь-якому разі приємно було, що прийшли поцікавиться.

Я: На презентації ви нічого не розповіли про зйомки. Це завжди цікавить глядачів! Певно, що були якісь курйози?

Євген: Пам’ятаю, що для одного з кадрів мені потрібна була баночка валер’яни: весь дім обшукав, не знайшов. Пішов шукати у ближніх аптеках, а там тільки запаковані у пластини продають. В баночках не беруть, бо невигідно. Думаю: кадр пропадає. Довелось їхати в центр. Там  вже знайшов.  Дивувались мені в аптеці. Кажу: «Дайте мені валер’яни, але мені тільки в баночці».

Ще цікаво було знімати кадри в душі. Фотоапарат у банку всунув.  Вона згодом запітніла, каплі потекли, зате який ефект гарний вийшов.

Василь: мені запам’ятався мій актор у «Епізоді 4». Випадково зустрічаю його, а він у смішному жакеті у клітинку жує ще смішніший пиріжок з капустою. Я його відразу на балкон поставив (так задумано було), давай напихати йому весь рот пиріжком і за камеру, знімати.  А сцена за комп’ютером взагалі з реального життя знята!

            Я: Чи є бажання робити подібні презентації згодом?

            Євгеній: Звичайно! Більше того вже виношую у голові кілька іде щодо нового сюжету, живу зараз ним. Вже б хотілося знімати, але пошук акторів потребує часу.

Сюрреалістична гра «Вишуканий труп» - гра на папері, учасники якої складають фразу або малюнок, при цьому не знаючи, що було написано чи намальовано до них.

 ЕПІЗОДИ СТРІЧКИ ШУКАЙТЕ НА СТОРІНЦІ ОДНОГО Зі СПІВАВТОРІВ
                                                                                                              http://vkontakte.ru/id8120765?11946
 

Вам это будет интересно!

Последние новости