Гра

23.05.2012

Преамбула: "Все события и персонажи вымышленные, а любые совпадения случайны". Здається так пишуть на початку іноземних (американських чи англійських найчастіше) фільмах, так, що в Липини мене не заберуть ;).

Все починалося просто: я гралася м’язами усередині себе і від цього мені ставало все солодше і солодше. Мій коханий вирішив допомогти…і солодка втома повільно опустилася на нас. Ми закрутилися в круговерті поз, поцілунків, пестощів….позбавилася одягу…вимкнули світло…І тут в мене прийшла вона, мила Сукубка із пестливим язиком, мов у кицьки. Сукубус швиденько взялася за одну із свої улюблених вправ і вирішила «поспілкуватися» із чоловічим єством мого милого, використовуючи язичок…Ех, шкода, що не роздвоєний ;). Перед шаленим нападом на його плоть, вона передала йому привіт.

Любий вовчик не знав що роботи: роздразнити мене ще більше, аби я, мов навіжена, кинулася пестити його тіло, чи насолоджуватися тим що є…того вечора я не хотіла були амазонкою, воїном, адже моя сукубка час від час знесилено подала поруч милого і прагла його пестощів.

А потім, коли я, гарцювала на ньому, мов на коні, світ різко змінився. Я побачила світ очима моєї скубки. Спочатку було трохи страшно, але потім страх відступив…Найдивніше, що з’явилося дивне відчуття крил в районі лопаток. Я запитала у коханого вовчика, чи бувають крила у субукок, наприклад, перепончаті. Я гарцювала на ньому і роздивлялася все у кімнаті її очима. Мій коханий світився ніжним сяйвом і був чимось схожий на схему для розділу тушу на шматки. Він був темно-світлий, тому що слова «чорно-білий» явно не підходять для пояснення. Я зрозуміла, як вона бачить звичайнісіньких людей…як..як м'ясо…як ласі шматочки. Коханий теж для неї ласий…тільки він – найсмачніший. ;) Я лягла поруч нього і насолоджувалася, тому він узяв ініціативу у свій…руки))). Він перетворювався у все, миле моє серцю, у звіра, а точніше вовчика і в інкубуса, якого так любить моя сукубка, їй із ним справді весело.

Він таранив мене, не зупиняючись ні на мить, я пестила йому соски і кінчала, кінчала, кінчала. На якусь мить я усвідомила, що разом зі мною оргазм отримує моя сукубка, і не лише вона. Із мого горла виринув дивовижний крик-рик, який був схожий на виття і вигук воїна-переможниці. Усі мої частинки здалися, я була задоволена і щаслива. Я – воїн по суті, була задоволена тим, що мене перемогли і щасливо посміхалася. Ми із коханим вовчиком відкинулися на подушки, і сплівши ноги, відпочивали і обговорювали все, що відбулося.

Вовчик «грався» енергією і опісля кількох вправ, він подивився на мене і побачив мене по-іншому: моя обличчя, середнє між обличчям скубки і лисички, ще одного мого alter ego. Він милувався тим, як змінилися мої риси обличчя. Це був дивовижний вечір, який плавно переходив у ніч…

…я сиділа втомлена і щаслива, оголена, закутана в його сорочку у підніжжя стільця, на якому, він, сидячи, курив. Я посміхалася. І я зрозуміла, що «каждой тваре по паре: вовчку – лисичка, інкубу – сукуб, йому – мене» і це розкішне відчуття заповнювало мене, так, наче повітря заповнює кульку.

Опісля цього ми під жахливою зливою йшли ловити таксі і заїхали у майже порожній бар. Там ми розмовляли про все на світі, тільки не про людей. ;)