Navespro.ru

Нещодавно, відвідуючи бібліотеку, я знайшла книгу Марини та Сергія Дяченків «Дика енергія.Лана» два роки тому я захоплювалась творчістю співачки Руслани і памятала, що свій альбом «Дика енергія» вона написала саме під впливом ційєї книжки. Я вирішили прочитати її, щоб зрозуміти, що саме надихнуло Руслану на такий крок.
Почавши читати, зрозуміла, що книга мене захопила з перших сторінок. в ній розповідається про так зване казкове місто, в якій живуть люди-синтетики. Синтетики,означає що люди живляться і можуть існувати лише якщо мають достатню кількість енергії в тілі. люди в цьомі місті рівні між собою та однакові. Головна героіня, від імені кого ведеться розмова, працює пікселем. Тобто виконує певні рухи у певному темпі. Таких людей сотні, тисячі,мільйони. вони працюють для того, щоб інші люди-еліта, могли побачити шоу на величезному екрані в центрі міста. За цю роботу їм кожен день надають енергопакети для підтримання життя. якщо піксель збився, то його можуть оштрафувати-забрати енергопакет, а це майже в усіх випадках веде до загибелі. Але люди завжди вміли викручуватися і завжди були люди, які робили на нещасті інших, гроші. в місті зявилися дилери, які торгували енергією. але вживання цієї енергії діяло як наркотик. тому вона була заборонена владою.
але не все було так погано. Люди раділи тому що в них було. Кожен день після енергогодини(час коли видавались пакети) всі виходилди на вулицю святкувати. І тішилися, тішили себе думкою про те, що колись,вони знайдуть Завод, тобто таке місце де буде багато енергії, не потрібно буде працювати, не потрібно буде боятися що тебе оштрафують. А Лана була зовсім іншою. Вона знала і вірила в те, що може існувати без енергії.
Колись блукаючи містом, вона натрапила на покинуту будівлю. Ця будівля налічувала більше ста поверхів. і вона почала підійматися. Підіймалася вона дуже довго. Вже минув час енергогодини. вона могла померти,але в неї була ціль. «Дика енергія є. Я знайду її. Або загину» казала вона. вона піднялась. і не помилилась. нагорі жили люди. їм не потрібні були дроти та енергопакети,їх тіло,душа, виробляли енергію самотужки. їх енергія запалювала не тільки їх самих, а й людей навколо. Лана приєдналася до них. жила серед людей які стали для неї родиною. Здавалося,що ще треба для щастя? але ні. Одного разу член цієї родини захворів. а тут,нагорі не прийнято було вживати якихось ліків. все пустили за течією. «якщо він Дикий, він виживе», казали вони. це було наче б то випробовування. Але бачачи помираючого хлопця, Лана не витримала. Вона спустилася вниз. Тим часом, після того як вона зникла, поліція внизу почала активно її розшукувати. бо якщо людина довгий час не вживає енергію,не заробляє її,вона померла. але серед мертвих іі не було. залишався логічний висновок-вона її краде. спустившись вниз, вона накликала на себе велику біду. іі зловили.
зловивши почали розповідати, що вона може потрапити на такий жаданий завод і залишитись там назавжди. Лана була проти,але їй не залишили вибору. і наступного дня,рано-вранці Посадили в вагончик з такими самими людьми і повезли. насправді казка про завод це міф. в місті енергетична криза, бо пальне-енергія з центра Землі закінчилась. енергію почали брати з людей. Та не з простих синтетиків,котрим вона потрібна. А з таких як Лана-диких. зрозумівши це, Лана сплигнула вниз. а під залізною доррогою мешкало поселення. спочатку вони дуже войовниче відносились до Лани. Але вона змогла поставити себе навіть вище їхньої Матері(так називала себе жінка,яка керувала цим племенем) врешті решт Лана залишилась з ними. Але кожен день зі смутком дивилась на Завод.Тепер,знаючи правду вона не могла просто підкоритися цьому. Вона зібрала найкращих ударників цього племені. адже енергія зявлялась з ритму,отже і здолати завод можна було відігравши певний ритм. але заводл виявився міцніше. команда Лани не змогла. В живих залишилася тільки вона. Вона проникла на завод. хазяїн заводу виявився напрочуд самотньою та нещасною людиною. самотний він був тому, щоо колись завод забрав в нього дружину. І пізніше стало відомо, що цією дружиною була мама Лани. а забрав тому що,в неї було безліч енергії. нещасним він був,тому що, йому приходилось вбивати людей. пускати їх на «корм» заводу. він бачив енергетику Лани, йому потрібно було використати і її. Хоч йому цього дуже не хотілось, як ні як йому було напроочуд самотньо. але все ж таки Хазяїн не встиг. в вагончику привезли нових людей. Це були друзі Лани. Саме ті Дикі,з якими вона жила нагорі. Разом вони захопили завод. Енергії Лани і справді вистачило на все місто. Але тепер вона була не його паливом,а його серцем. вона сама кожен день виробляла енергію.
Ця книжка мене дуже вразила. насамперед вразила проблема одноманітності життя. адже людини в місті були ніким. так,пікселями.і все. непомітні, сірі. і якщо людина якось виділяється,то вона стає ворогом народу,її всі принижують,обмежують її волю. а цього не можна робити,бо якщо людина інша,то їй потрібен простір для розвитку. ця проблема дуже гостро стоїть і в наш час. тому, на мій погляд,зараз дана книга дуже актуальна.

зукраїнської мови нам задали підготувати доповіль. і серед тем була-новинки художньої літератури. ось що в мене вийшло. Шановні френди висловіть хоч якусь свою думку.

Вам это будет интересно!

Последние новости