Вам это будет интересно!

  • Безымянный 134300

  • Безымянный 73944



  • Ви коли-небудь відчували інщу людину, ні, не близьку вам, а пересічну, випадкову, неочікувану? Це дивно, дуже дивно, бо здається, ніби ти сидиш в її тілі, а вона, її свідомість незрозуміло де, й ти можеш відчути як вона торкається іншої людини, чи як вона тримає предмет у руці, його текстуру й м'якість, чи як вона плює на асфальт чи зі свистом втягує повітря, тамуючи подих. Перший такий випадок трапився 3 роки тому, я опинилася у тілі молодого чоловіка, який проходив поряд, це було дуже обурююче, бо ніколи б не подумала, що он як вони насправді відчувають своє тіло, зовсім інакше, а потім знову в собі, безконтрольно, миттєво й обурюючи. Як це так, я хочу конролювати це, мені цікаво й те ін, але як завжди це було бажання Я. Тому не виходило. Останнім часов забила на все й воно починає приходити так само як хтось б'є по голові. Подорожую й знов повертаюсь, якщо так треба, то й нехай, користь проходить й спокійно споглядаю ці образи та відчуття. Але коли це стосується близьких людей, то так, краще б не знати, а здогадуватися що з ними, тому що одразу ж кудись зникає таємничість та загадковість, вони стають менш цікаві. Бо любов - це непізнаність, темна ніч, ми любимо тільки те, що нафантазували собі про когось, тобто в те, що хочимо, щоб було в тій чи іншій людині, а це той самий прояв егоїзму. Тому коли ти врешті решь розумієш, що всі ми однакові, що реагуємо на матерію однаково, то й усілякий кайф пропадає. От емоції та відчуття - то вже інше, але й їх не так багато, щоб міксівати у щось інтерактивне. А поведінка, доречі, це й є чистої води розвага, як вийти на сцену зіграти у понеділок комічну драму, у вівторок серйозну філософську притчу, у середу зі сльозами на очах лірично розповісти вірщ Лесі Українки, в четвер пригадати приколи Любка Дереша, а в п'ятницю зробити балаганну виставу, в суботу можна виплеснути потік свыдомості, а ближче до неділі попередні вистави підсумувати (чи посумувати трохи самотньо?) все це до християнської мораліте чи давньогрецької містерїї. Отакий розклад в мого театрального двійника. Карти розкриті, тож можна насолоджуватися грою, заради самої гри, блискучо імпровізувати, робити пасси, випади та атаки проти буденної тягучої программи-нудотика, в яку через щільний графік виступів нема часу залазити. А от подорожувати зі свого театру у чийсь реальний світ, таких реальних оточуючих предметів, відчувати їх живими та новими, це підживлює мене враженнями, які можна буде перенести на мої реакції на декорації у моєму театрі душі. На моєму обличчі застигла біла маска із сльозою, вона зроблена з пап'є-маше, а воно у свою чергу складається із шару шматків газет - тисячі букв, тисячі слів - інформація, й вона написана та кожен прочатує той текст, який сам обираючи ті букви, які будуть горіти тим чи іншим привабливим для нього кольором, які він сам складе у слова й сам вибудує речення. Ми самі творимо ситуацію й наші враження, бо навіть сприймаємо один одного так, як хочеться нам. Тож я запригую у нову людину, але моя поведінка - це моя поведінка і от коли ця людина починає дивно поводитись, не так як завжди, от тут-то й різниця. Це дуже цікаво прослідкувати, адже свідомість людини починає розуміти щось неладне, що її тіло якось дивно щось робить, а потім помічає мою наявність чи я не помічаю, що вона не помічає. Хто тут? Привіт, Катруся, це як завжди Я. Привіт і тобі Я, яке ж те хитрюче, мені здавалося, що як буду писати іншою мовою тобі буде тяжче проснутись, спи моя крихітко, спи... От коли в мене безсоння, тоді це справжня Катруся. А кто з нас двох справжній, спитала Катруся, стоячи біля дзеркала у білій масці з пап'є маше із намальованою чорною сльозою на щоці. Ні в першої, ні в другої не було справжнього лиця, чи вони не могли розгледіти його за масками, перща, тому, що бачила перед собою відображення, яке було якимось химерним й потойбічним, як сама Смерть, воно затягувало її в себе все нестерпніше, у той час друга скосила очі в себе на білому носі й плямі від білої маски, що пливла на тлі дзеркала, картинка все більше чорніла, бо очі почали сходитися на переносиці. Все попливло, стало темно й заближчали неоновим світом флюрні прозорі проміні, що кружляли й розгладжувалися, пульсували й розтікалися, обвиваючи темряву, наповнюючи її кольоровим об'ємом, обидві мовчали, бо це була також Катруся, яку кожна бачила по-своєму... Дзеркало тріщало, дзеркало осипалося шматками, ф падало у прірву як зірки у липневу ніч, як іскри з палаючого сухого дерева здіймаються у небо, біліюча пляма повної луни виднілася нагорі, Катруся розплющила очі, вона лежала на траві й навколо неї потроху згасали кольорові лінії. Вона видихнула дим з легенів тонкою змійкою угору, побачивши кінчик свого носу, на тлі неба з біліючою плямою луна, хтось у далечині співав "Луна... луна..." На Житомирщині кажуть, що той, хто йде з реального світу у світ духів, бєлок та просто їде з глузду, він ніби-то "пішов у луну". Іноді люди звідти повертаються, як те зробив американець, якийсь, но на те він як справжній американець літав туди у якомусь металевому ящику, за міліони грошей, використовуючи якийсь вибух, феее. Та й скількі розуму треба, щоб звідти повернутися, там там чудово, бо можна побачити справжнього себе, ну, чи смерть на худи кінець. Але якщо вам зустрілася смерть - це не привід сумувати чи жахатися, може краще напередостанок зробити щось незвичне - наприклад зкосити очі й показати їй язика, тоді хто зна, проснешся десь у чистому полі, видихаючи сальвієвий тріп з солодких вуст, на яких ще теплиться чийсь таємничий поцілунок, але вітер вже охолоджує губи, що посиніли, а тіло хто зна скільки воно пролежало без цієї душі, бо там здалося був 3 секунди, повернувся, а твоє тіло вже як три роки смердючий труп. Ну шо поробиш, летиш вже собі до найближчого пологового будинку й думаєш не тільки американці тупі, що повертаються, Гагарін теж прилетів, щоб таємничо посміхатися всім, гггг, а потім спазми, біль, кричиш, а сам повторюєш все, аби не забути нічого, не забути, про космос, про літо, про вогонь, про дзеркало, про маски, нє ну про маски можна і не пам'Ятати, а хто це, хто я, а шо таке, хто ці всі люди? Господи, де ти є, чого ви всі мене Катруся кличете, хто це у дзеркалі? Все спочатку? Але треба там загадати буде, що не треба повертатисЯ, ой а куди кому коли, що таке повертатися, тут темно й знову бачу візерунки, калейдоскопи хвилястих мрій, думок, ідей, вони знову переді мною, але не у мені, стаєю воронів застлали мені чорне небо, о зачекайте, вони ж теж чорні, а на чорному чорного нема, тому коли одні проблеми у житті проблем нема, бо це і є життя, таке воно) Катруся відняла руки від клавіатури. От шо це було, спитала вона себе, видихаючи смужечку дима, чи кільце, чи як це краще назвати, фрактальчик, уууу, затягує в центр, роздрібнюється на маленькі шматочечки, однакові, такі самі, тисячі, мільйони, діють однаково, нас 7 мільйярдів, й ми одне ціле, навіть наша планета - це може лише клітинка тіла великого величезного кого-небудь, а він у свою чергу ще - якась там волосинка кого-небудь побільше, так, Катруся, йди вже спати, ато Я вже не можу писати, руки в когось з нас, хто вважає себе власником, а хто вважає, хто власник, хто Катруся? Скільки треба, стільки будуть клацатися букви, будуть складатися речення, створюватися оповідання, романи, візуалізації, це мистецтво, а коли ціль розкрита приходить мовчання, тут вже все зрозуміло, все ясно, отак от, Катруся - це тіло, яке має нижчі думки й відчуття, притаманні всім істотам, що мають матеріальну оболочку, Катруся - це душа, яку при отриманні цього тіла назвали Катрусею, Катруся - це той, хто зараз пише ці строки, бо це взаємодія тіла та душі. Катруся, отака Я, підступна буква алфавіту чи його початок, ще до того, як він оформився у звуки чи написи? Катруся, ти невловима, гімн собі сама пишеш, а потім його рвеш на шматки, їж і давишся, плачеш і смієшся в істериці. Казали ж твої друзі - не пий так багато, не кури, ато підеш у луну й не повернешся. А чому ж повернулася, з лунним каменем на шиї, й тепер тут на землі тримаю це все із собою і з кожним заходом сонця скаженію й беснуюся, а кожного ранку стаю ангелоподібним щасливим блаженним Ніким, не сплю й не їм, замолюючи нічні гріхи. То день і ніч, то сонце і луна, то тіло і душа. То й Катруся, в ній два - єдині. Плюс на мінус дає мінус - закон математики що підтверджує, що бзло переможе добро? Добре, якщо так, то воно так, вночі зло перемагає, але коли воно зустрічає інше зло, воно стає добром, бо мінус на мінус буде плюс. Трансформація й текучість, не треба затримуватися, все плинне, пливу у потоці, крізь камні й людей, їх все менше і менше, ріка заспокоїлася, виходжу крізь мул на дні на берег, де куриться дим, він зливається з хмарами, які дивно посміхаються мені, впізнаю в них ті архаїчні обличчя, що можна побачити в кожному храмі кожної релігії, кожної дитячої книжки, кожної татуіровки аборигена, вони мене не помічають, в них переговори, вони зайняті, а за мною вже співи, за мною вже кличуть, на мене чекають, якщо не повернуся зараз, то дійсно знайдуть теє тіло у кущах, а так повернуся й розповім усім, що вже знаю хто така Катруся. Щоб потім забути, щоб був привід згадати це знов, й прокричати у Свесвіт - ДОСИТЬ цього, з мене вистачить, я хочу бути й там і там одночасно, переключатися за власним бажанням, нести щастя цих пригод тим, хто про це не чув, хто не відчув, хто також забув... А вони мені - будь ласка, чекайте, будь ласка чекайте, абонент поза зоною досяжності. Да епта, вам що обов'язково все по сценарію: молитва, покаяння, свічки?! ну якщо це плата, то буде, буде, буде, бо раби також свободу купляли. Ще не вмерла, жива, вони луснули мене по щоці, а потім затамували кривду за те, що пішла несподівано бо зна куди. Так, я пішла ставити свічки, молитися за себе й всіх оточуючих, каятися у тому, що вже стільки тисяч разів не могла зробити останній крок. Дим від коптіння, аромат ладану застелив очі сльозами. Божевільна дівчина посеред церкви стоїть на колінах і співає тихенько, чи то розповідає Батюшці, що звуть її Катруся й все життя вона диву давалась хто це така, нащо тут живе й що має зробити в цьому світі. Покаже вона йому тягар свій - лунний заговорений язичниками камінь, покаже вона йому ці образи, покаже навіть номер Бога, якийсь чомусь завжди використовує секретарку чи електронний запис, спитає його як йому це все. Батюшка тільки покачає головою, перехрестить останній раз і скаже, тримай це при собі, йди з миром, сама все знаєш й правильно вирішиш як зробити все найкраще, бо пам'ятай кожен твый крок - вже кращий, щоб ти не робила, ти робиш як того мала зробити, й Він сам це так і зкерував, щоб тобі краще було його пізнати. І встане та жінка з колін, зітре сльози з очей, похилить голову додолу та й скаже смиренно, дякую тобі святий отце. Вийде з церкви, подивиться на той амулет з іншого світу та подивиться на годинник, залишилось три години, а потім сонце зайде... Так вона перестала спати ночами, та весь цей час згубну енергію трансформувала на благу, а вранці, заспокоївшись та накачавши повні погреби ефіром ложилася перепочити, засинаючи від власного монотонного читання молитов. Все б нічого але це вже була не Катруся, а хто тоді ця Катруся - це ім'я такеє, українське, доволі популярне, друзі, ви це самі мабуть перевірити зможете. Кожна п'ята носить його у кишені, у сумочці, везе у валізі, в когось воно в серці, бо думає, що покохав цю людину, а не ім'я, в когось воно на очах, та застлало, не може витягнути ці буковки з радужки ока, щоб побачити перед собою жіночку у білій масці із чорною сльозою, що котится по щоці, на чиїй шиї світиться біло-сірим лунне каміння. Ну тим краще, бо в її руках ритуальний ніж із кості правовку, щоб перерізати ваші нитки-прив'Язки, ваші веревки та кандали. Вона вам допоможе, в неї на масці написані букви, які в останній момент з Катрусі складуться як треба у тайний пароль, який ви скажете їй, Смерті чи лодочнику, й ця молитва дасть вам крила, щоб піднятися вверх, до того світла, до тих кольорів, смужок та спалахів, до калейдоскопів фракталів, ангелів та бохисатв. Головне, не панікуйте, діємо м'якенько. Поки ви читали цей текст деякі букви вже вибудували ці слова, головне візуалізуйте їх, як відчуєте, що пішов морозець по шкірі й може це вам допоже, якщо все правильно. Катруся ще вчиться)))


    Вам это будет интересно!

  • Безымянный 134300

  • Безымянный 73944




  • Последние новости


    Пробковые утеплители

    Одним из высокоэффективных современных утепляющих материалов считаются плиты, изготовленные из измельченной коры пробкового дуба. Среди их главных достоинств следует назвать небольшой вес, твердость, прочность и устойчивость к гниению и образованию плесени при воздействии влаги. Пробковые теплоизолирующие материалы не повреждаются грызунами и не разрушаются...
    Читать далее »

    Приложение

    Утепление окна стекловолокном – обязательное условие, при котором значительно снизятся теплопотери. Теплоизоляция кирпичного дома плитами пенополистирола – надежный способ сделать жилище теплым и комфортным. Как сделать это правильно, показано на рис. 50. ...
    Читать далее »

    Пенополистирольные утеплители

    В последнее время на строительном рынке особенно высоким спросом пользуется теплоизолирующий материал URSA XPS. Его выпускают в форме жестких плит, размер которых составляет 1,25 × 0,6 м. Сырьем для производства данного материала является экструдированный пенополистирол, обладающий структурой с закрытыми ячейками. URSA XPS – это утеплитель, главными свойствами которого являются устойчивость к воздействию влаги и высока...
    Читать далее »

    Торфяные утеплители

    Для повышения теплоизоляционных характеристик ограждающих конструкционных элементов нередко используют торфоизоляционные плиты. Их производят на основе плохо разложившегося торфа, который отличается волокнистой структурой. В процессе обработки сырье формуют и выдерживают в условиях высокой температуры. Плотность торфоизоляционных плит составляет от 170 до 260 кг/м3, а коэффициент теплопроводности равен 0,06 Вт/(м°С)...
    Читать далее »

    Теория теплопередачи - основа строительства

    Современные физики говорят о 3 явлениях, выражающих теплопередачу, – теплопроводности, излучении и конвекции. Каждое из них обладает собственными характеристиками. Так, при определении свойств однородных твердых тел говорят о теплопроводности. Ее суть заключается в способности одного объекта передавать тепло другому при соприкосновении либо посредством промежуточного проводника (рис. 3). ...
    Читать далее »

    Древесно-стружечные теплоизолирующие материалы

    Одним из наиболее распространенных в настоящее время древесно стружечных утеплителей является фибролит. Его получают путем смешивания древесной стружки, портландцемента и воды. Древесная стружка, или древесная шерсть, при этом должна состоять из лент длиной не менее 50 см. В некоторых случаях портландцемент нередко заменяют магнезиальным вяжущим компонентом. Перед технологической обработкой древесную стружку, вы...
    Читать далее »

    Стеклянные утепляющие материалы

    Технология изготовления стекловаты во многом сходна с методом производства минеральной ваты. В качестве основного сырья выступают мел либо известняк, кварцевый песок и сульфат натрия либо сода. Кроме того, для получения этого утеплителя могут использоваться и остаточные продукты стекольной промышленности. Стеклянная вата состоит из тончайших волокон, которые получают путем вытягивания из предварительно расплавле...
    Читать далее »