Navespro.ru

28 червня 1944 почалося транспортування Першої Української Дивізії. Переміщення мало відбутися з площі вправ Нойгаммер до Галичини, у район на схід від Львова. Транспорт відбувався в темпі "4", цебто щодня навантажувалися і відходили 4 транспорти. Т. зв. "Ф.П.", тобто персонал, що мав від'їхати найшвидше, залишив Нойгаммер 25 червня. Шеф генерального штабу Дивізії (Іа), як керівник цього персоналу, залишив площу вправ в дивізійному літаку "Шторх" 26 червня 1944. Двадцять хвилин після вистартування його літака надійшов до Нойгаммеру відпис телеграми Головної Армійської Квартири до Армійської Групи "Північна Україна", згідно з яким Дивізія не мала б бути введена в дію, як було проєктовано, в околиці Станиславова, але в другій лінії передбачуваного пункту тяжіння Армійської Групи "Північна Україна". Червона армія концентрувала в цей час сильні з'єднання в районі загально на схід від Львова, так що треба було рахуватися з совєтським наступом з початком липня 1944 в районі Львова і на захід від нього.

Таким чином пропали всі плянування і наміри щодо Дивізїї. Всі численні звідомлення, рапорти і подорожі виявилися даремними. Це було справді гірке розчарування для всіх, хто брав участь в цій справі. Тепер Дивізія йшла на центральний відтинок фронту, при тому було тільки питання часу, коли її частини мали б увійти в бойові дії, чи навіть у центральний пункт подій на фронті. Для шефа штабу найпильнішою справою було тепер дістатися до армійської групи, щоб дізнатися про становище і одержати нові накази. Після посадки й ночівлі в Кракові, він прибув 27-го липня до Львова; увійшов в контакт з губернатором д-ром Вехтером, повідомив його про зміну становища і негайно відлетів до Армійської Групи. Там теж жалкували з приводу наказу Головного Командування. Спроби Армійської Групи завернути наказ не вдалися. Дивізію підпорядковано тепер ХІІІ армійському корпусові (4-та танкова армія). Завданням Дивізії було збудувати в районі Бродів (біля 100 км. від Львова) другу лінію становищ і зайняти їх. Побіжно вона мала вдосконалювати вишкіл, скільки дозволить розбудова становищ. Армійська Група розраховувала, що Дивізія залишиться ще два-три тижнів для будови становищ і доповнення вишколу, доки червона армія рушить до очікуваного наступу. Армійська Група ще не мала ніякого вартого уваги запасу, так що Дивізія залежно від розвитку подій могла була швидко введена в дію, навіть якби Армійська Група зовсім не хотіла цього робити передчасно. Але не зважаючи на це, не було передбачене ніяке пересування Дивізії в інші відтинки корпусу чи армії.

Тим часом транспорти Дивізії спрямовуються на новий відтинок. Того самого дня шеф штабу відлітає до ХІІІ армійського корпусу, після телефонної розмови з ПАОК 4 і після заяви цієї останньої про непотрібність особистої явки. Того ж таки дня прибуває перший транспорт із "ФП", так що можна зразу ж почати роботу.

Командуючий генерал - піхотний генерал Гауффе, його шеф генерального штабу полковник фон Гаммерштайн. Для обох їх Дивізія щось цілком нове, і вони дивляться спочатку дещо скептично на її бойову вартість. Поза тим вони раді підкріпленням, а зокрема вітають факт розбудови другої лінії на відтинку їх корпусу. Генерал зорієнтовує щодо становища... Ворожа фронтова лінія тепер середньої сили і не являє ніякої безпосередньої небезпеки. Щоправда помічається порівняно з минулим часом дещо збільшена дія розвідчих і ударних груп. Повітряні сили противника почали останніми днями жваву діяльність, зокрема розвідчу.

Тому треба вивантажувати Дивізію під час темряви. Через власну розвідку і зізнання полонених стверджено, що у ворога починаються пересування військ, які дозволяють зауважити концентрацію, що починається на відтинку проти четвертої танкової армії.

Головному командуванню ХІІІ армійського корпусу випадає завдання в складі четвертої танкової армії боронити відтинок фронту обабіч Бродів, включно з містом. Сили корпусу вистачають для цього завдання, якщо взаємовідношення сил не зміниться. Корпус має 4-5 піхотних дивізій, або дивізійних груп, з яких кожна, щоправда, має лише неповну або середню вартість. В корпусі бракує власних танків. В загальному, всіх танків армія має не більш 50, число не варте уваги. Крім цього, деякі лише з них мають пальне. Власне летунство не виявляє дотепер ніяких помітних дій, крім декількох розвідчих польотів, хоч є багато привабливих цілей у зв'язку з рухами ворожих військ. Командуючий генерал сподівається ворожого наступу, мабуть, протягом наступних 14 днів. У випадку ворожого наступу на Львів мусіла б ворожа армія неминуче зіткнутися із брідським наріжняком, бож Броди є в тому випадку важливим комунікаційним пунктом. Генерал не вірить при цьому у фронтову атаку на місто, але радше сподівається "кліщового маневру" із півдня і півночі, Крім цього існує ще одна можливість, що большевики не атакуватимуть взагалі ХІІІ армійського корпусу, але намагатимуться повалити "брідський наріжняк" за допомогою маневру, спрямованого з теренів на південь і північ від корпусу. Це була б найпоганіша можливість для Дивізії, яка довела б до замкнення її в кітлі. Завданням для Дивізії було б утримати в кожному випадку терен коло Бродів. Таким чином постає завдання: дослідити точніше терен під її становища, збудувати їх поспішно і зайняти. З цих становищ мала б Дивізія оборонятися проти ворожих бічних чи кліщових ударів, їх невтралізувати або зломити ворожий прорив коло Бродів у власних становищах. Крім цього існувала можливість при розірванні власної фронтової лінії атакою Дивізії залатати можливі прориви у власному фронті. Корпус не має, крім чисто місцевого запасу, ніяких інших запасних частин, і не можна розраховувати ні на які підкріплення.

Головна лінія фронту і розбудована Дивізією друга лінія фронту

Тимчасове життя Дивізії в другій лінії було корисне з огляду на можливості вишколювання. Цю можливість треба було використати, як довго дозволяв на це спокій на фронті. Скоро Дивізія дістала відтинок фронту довжиною в 36 км. до обсадження й розбудови у тому місці, звідки було треба сподіватися наступу червоної армії на Львів. Покищо становища не були ще точно визначені, для всіх частин визначено лише загально збіркові місця. Всі транспорти надходять тим часом пляново і без пригод. Командир Дивізії приїжджає автом після розмов з губернатором у Львові.

Штаб Дивізії негайно по прибутті на місце передав поточні звідомлення четвертій танковій армії і ХІІІ армійському корпусові про її властивості й бойову вартість. У передбаченні наступних подій особливо прохається, щоб з огляду на ненімецький склад частини не розпорошувати її, що траплялося з іншими дивізіями залежно від становища на фронті дуже часто. В цьому випадку йшлося про те, щоб ввести Дивізію в бій як цілість і під її дивізійним командуванням.

Після того як штаб в загальному визначав становища, а поодинокі частини оглянули їх на місці, усі частини завзято беруться до розбудови становищ.

Воякам ця перша практична робота в обороні батьківщини дає багато радощів. Вони нарешті відітхнули після не дуже для них приємного, але конечно довгого й важкого вишколу. Три полки ґренадирів будують становища головної бойової лінії один побіч одного. Батальйон "фюзилерів" будує свої становища близько фронту, частинно під ворожим обстрілом. Для здобуття бойового досвіду і фронтового вишколу постійно вводиться в дію частини тяжкої зброї, включно до артилерії. Вони підлягають під час бойових дій фронтовим відділам "Вермахту". Цей наказаний ХІІІ армійським корпусом вишкіл цілком виправдав себе. Зокрема батальйон піонерів має нагоду відзначитися при будові становищ, його робота задовільна. Частини постачання, згідно з своїм головним завданням, займають квартири в околиці Ожидова і розбудовують їх на оборонні пункти. Щоб призвичаїти частини до воєнного стану, все постачання відбувається ніччю.

Запасний курінь, розташований на схід від Ожидова, становить пляновий запас і будує свої становища. Хоча всі частини віддалені на 20 км. від фронту, всюди звертається увагу на бойову поведінку; так, напр., не дозволяється розміщуватися в населених пунктах, зате всі частини і штаби мусять розбудовувати свої приміщення поза селами - наказ, який опісля виправдав себе.

Для прохарчування частин, а ще більше з обережности перед очікуваним російським наступом німецьке військове управління закуповує в селян рогату худобу, залишаючи для них тільки невеликий відсоток. За худобу платиться грішми або видається векслі. Для скуповування були вислані відповідні комісії від військово-адміністративних установ. Цивільне населення, боронячись перед таким примусовими заходами, звертається з скаргами до українських вояків, які дуже часто, часом навіть зі зброєю в руках, не дають комісіям виконувати їх завдання. В цьому випадку винне саме німецьке командування. Воно повинне було своєчасно повідомити про це зарядження штаб Дивізії. Найкращою розв'язкою було б однак передати виконання цього зарядження самій Дивізії, замість виключення її з цієї операції. В Дивізїї був відповідний до того персонал. По втручанні Дивізїї, цю акцію ведено далі з її допомогою, і тоді не було вже подібних випадків.

Застереження штабу Дивізії, що з близького контакту українських вояків з місцевим населенням могли б вийти деякі труднощі, виявилися необґрунтованими. Справді, досить багато вояків робило "відвідини додому", але пізніше це не повторялося. Зате було багато прохань на дозвіл коротких відвідин в близькі околиці, якщо можна було довести, що йдеться дійсно про відвідини своїх близьких, такі прохання були прихильно полагоджувані. Але врешті з огляду на те, що Дивізія перебувала на фронті, треба було всі приватні бажання закинути.

Відповідно до розгортання сил ворога на відтинку ХІІІ корпусу, Дивізію переміщувано щораз більше на південь, так що врешті вона покидає два розбудовані полкові становища на лівому крилі і починає розбудовувати два нові на правому крилі. Отже, частини Дивізії розбудували в той час коло 50 км. становищ, з яких пізніше можна було практично використати тільки малу частину.

Танки в наступі

Тим часом множаться ознаки здогаданого ворожого наступу на Львів, який міг би з повним натиском ударити на відтинок ХІІІ корпусу. Розбудова другого становища поступає з натиском далі.

Ворожі становища поповнилися новими частинами. Ворожа артилерія помітно збільшила свою дію. Ворог здобув велику перевагу над нашими силами числом своїх фронтових частин. Вороже летунство щораз більше жваве, рух поза ворожими становищами триває.

Наше летунство взагалі не появляється. Власних резервових частин, які могли б мати значення на відтинку корпусу і поза ним, немає. Ознаки, що ворожі частини почнуть незабаром наступ у напрямі на Львів збільшуються. Здається, що головна сила ворога концентрується проти правого крила ХІІІ корпусу чи проти правого сусіднього корпусу. Штаб Дивізії і всі частини перевіряють постійно можливості дії, особливо можливості протинаступів на відтинку фронту "Вермахту". Скільки можна, командири частин розглядають практичні можливості дій відповідно до невеликих завдань.

Четверта танкова армія встановила в цей час такі ворожі сили: 1 ґвардійська танкова армія, 3 і 4 ґвардійські танкові армії, 1 самостійний танковий корпус, 6, 7 і 8 кавалерійські дивізії. До цього ще розташовані на фронті стрілецькі дивізії. Згадані три кавалерійські дивізії стояли разом з іншими в околиці Бродів. Ці дані одначе не можна вважати повними.

Кількість і нумерація поодиноких російських стрілецьких дивізій не були відомі. У центрі дій проти кожної нашої дивізії стояло коло двох ворожих, без запасу. Коли йдеться про запас, на кожну нашу дивізію припадала одна ворожа. Щоправда, кількісно одна російська дивізія мала лише 8-10 тисяч людей, але бойовим станом, мабуть, дорівнювала німецькій дивізії.

Із свого боку четверта танкова армія мала в цей час такі сили: ІІІ танковий корпус з трьома піхотними дивізіями, поміж ними 100. стрілецька (jäger) дивізія і 249. піхотна дивізія; ХІІІ армійський корпус, який включав 300 піхотну дивізію, 291 піхотну дивізію, 202 дивізію, Першу Українську Дивізію, 361 піхотну дивізію і залогу Бродів; - і VІ танковий корпус з чотирма піхотними дивізіями, поміж ними 214 і 26 піхотні дивізії; ХХІV армійський корпус з трьома піхотними дивізіями.

З власних резервів були до послуг: ІІ СС танковий корпус, який саме відходив на захід із сходу і півночі від Львова, 20 дивізія танкових ґренадирів в околиці Жовкви і на схід від неї, 8 танкова дивізія, новосформована на схід від Львова; 3, 5, 6 танкові дивізії на південь від Ковля, які однак перед самим початком російського наступу були, не зважаючи на протести штабу армії перекинуті до Угорщини. Армія мала в своєму розпорядженні 40 до 50 танків. З цього видно, що 4 танкова армія була "танковою" лише з назви, але в дійсності майже не мала - танків, і в її розпорядженні були лише піхотні дивізії. Такі сили в загальному стояли з обох боків на відтинку, якого південний кордон лежав 60 км на південь від Тернополя, над Серетом, а північний на північ від Ковля, над Припяттю.

ПЕРЕГЛЯД СИЛ

Вам это будет интересно!

Последние новости